Історія пивоваріння України

 Ще на початку 18 століття у місті функціонувало чотири броварні, які належали осавулу Прокопу Левенцю, козаку Омеляну Хоменку, купцю Богдану Марковичу, значковому товаришу Кості Тарасенку. Вони являли собою окремі бездвірні споруди й стояли на одній ділянці міста — «ідучи від валу вниз по струмку на лівій стороні у вершині», тобто на лівому схилі Мазурівки, що є сучасною вулицею Небесної сотні.

 

 Але нас цікавить вже порівняно сучасна броварня з назвою, та ще й щоб мала зв’язок із Тарапунькою. Де ж знаходилося це акціонерне товариство «Запоріжжя»?

 

 Краєзнавець Леонід Булава, даючи опис вулиці Кожевній у пониззі Бойкового яру, згадує, що тут до перевороту 1917 року діяв завод із виробництва пива, там же на околицях вирощували й хміль до нього.

 

 В особистій розмові з краєзнавцем, ми довідалися, що пивоварня була на розі вулиці Монастирської й Бойків яр, тобто тій самій вулиці Кожевній. А от Директор Центру охорони та досліджень пам’яток археології В’ячеслав Шерстюк, який до речі розробляв унікальну тривимірну мапу археологічних пам’яток Полтавщини, вказав адресу Монастирська 16. Втім завод і магазин броварні могли бути у різних місцях. Він розповів нам, що бачив на власні очі декілька пляшок, в які розливали пиво з цього заводу. Але про рецептуру ніяких даних немає.

 Щоб все ж знайти зв’язок між броварнею і Тарапунькою, потрібно розібратися, а що було такого у Бойковому яру, щоб завод потребував близькості до нього. Можливо, вода?

 

 Безпосередньо зі струмка, як запевнили науковці, воду не брали. Але це очевидно і не потрібно було, адже тут здавна відомі природні ставки з джерельною водою, що дожили до наших днів. Їх добре видно й на карті. Вони утворилися в заглибинах, геологічний вік який дуже великий, як і самої Тарапуньки.

 

 Леонід Булава каже, броварня брала для своїх потреб саме цю чисту воду зі ставків. До того ж і криниці ніхто не скасовував, їх копали навіть перші поселенці в цих місцях.